Host only with the best web hosting provider. Get quality hosting from hostmonster web host.

Статті

Чому нас майданить?

Друк
Дата публікації Перегляди: 329

 

Максим Коробейніков: "Чому нас майданить?"

 

 Максим Коробейніков - заступник голови постійно діючої комісії

з питань економіки і фінансів громадської організації "Громадянський поступ"

За тиждень до підписання довгоочікуваної угоди з Євросоюзом у Вільнюсі, Кабінет Міністрів України після 9 років підготовки до цієї події, несподівано приймає розпорядження про призупинення євроінтеграційних процесів з боку України. В результаті, на саміті ЄС не було підписано ні угоди, ні навіть декларації про такі наміри, а невдоволені цим кроком влади українці, які прагнуть до інтеграції, почали виражати свій протест. Потім його назвали Євромайданом.

Але причини виникнення Євромайдана, це не тільки відверта проросійська політика теперішньої влади, це не тільки намагання опозиції до ще однієї революції, тепер під європейськими прапорами. В першу чергу причини полягають в жалюгідному рівні життя пересічного українця, який змушений виживати в корупційно-олігархічній країні, де права і свободи лише задекларовані, а закони писані тільки для «своїх».

 Слід зазначити, що стратегію на євроінтеграцію, ще донедавна, нинішня влада України розглядала як безальтернативну та єдино можливу. Питання, чи є це вибором українського народу, таким чином не було. А отже, після «холодного душу» від рішення Кабміну, деякі представники населення, в основному журналісти та відомі блогери, вирішили відкрито продемонструвати свою громадянську позицію, та одягнувши національну атрибутику, 22 листопада в кількості близько 200 чоловік, зібралися на центральній площі країни.

 В демократичній країні ніхто не забороняє висловлювати свою політичну точку зору. Але звиклі до помаранчевих революцій та минулих майданів українці, в більшості відносились по цих подій скептично. Мітингувальниками, крім депутатів-опозиціонерів, були в основному студенти та пенсіонери, які співали пісні та викрикували лозунги. Тим часом життя продовжувалось під знаком чергового розчарування та очікувань святкування Нового Року.

 І все б нічого, якщо б на місці протестів не опинилася головна новорічна ялинка. Комунальники приїхали її встановлювати за підтримки «беркуту», а мітингувальники розцінили це як спробу захвату місця мирного протесту. Виник конфлікт, який вилився в жорстоку «зачистку» Євромайдана.

 Виникає питання, чому сам «беркут»? Чому не залучили звичайну міліцію? Адже «беркутовці» - це спецпідрозділ, що покликаний для боротьби з організованими, особливо небезпечними злочинцями. Чому вони були направлені проти неозброєних мирних людей?

 Площа була зачищена від демонстрантів за 7 хвилин. Треба зазначити, що «беркут» завжди працює «на швидкий результат», не зважаючи на гуманність та людяність. Побиття гумовими кийками та просто ногами – це нормальна практика для небезпечних рецидивістів, але не для мирних громадян. Відео розгону Євромайдану облетіло всі телеканали та Інтернет, що викликало бурю протестів навіть серед тих, хто до євроінтеграції не мав ніякого інтересу та не підтримував її. Полум’я народного протесту, мовчазного, загнаного всередину вже багато років, швидко розгорілося від цієї іскри. Країну почало трясти.

За один день тільки в Києві зібралися більше 100 тисяч невдоволених громадян. Ні, вони не боролися за євроінтеграцію – вони проти умов життя, які не можна терпіти, в яких вони живуть останні 20 років. Бідність, незахищеність, корупція, обман та продажність чиновників, беззаконня – все це наболіло вже давно. Але такий ми народ – завжди мовчим і терпим. Терпим до кінця, аж поки не починають бити і фізично знищувати, тоді вже обурення людей неможливо стримати. Відео жорстокого побиття «беркутом», якому з наших податків виплачують зарплату, небайдужі громадяни сприйняли як останню краплю. Влада спровокувала людей на висловлення того протесту, який накопичувався вже давно.

Перші квіточки народного гніву вже мали місце зовсім недавно. Це події у Врадіївкі, Києві, Миколаєві, пов’язані з «беспределом» місцевих представників охорони правопорядку. Чи дослухалася влада до тих дзвіночків, що пролунали, чи почала змінювати систему МВС, як того вимагали незалежні громадські організації? Відповідь очевидна, вона і не думала те робити.

Сьогоднішні страйки, безстрокові маніфестації, захвати державних установ та будівель, вияви ненависті до представників влади та силових структур – це лише вісники того, що може зробити розлючений натовп. І справа уже не в євроінтеграції, справа в розумінні, що далі в таких умовах жити неможливо.

Те, що українці так часто виходять на «майдани», зовсім не пов’язано з євроінтеграцією, так званими політичними в’язнями, або взагалі з будь-якою політикою. Кожен іде туди з надією змінити своє життя, висловити своє обурення. Занадто багато вже українці виходили мітингувати за політиків та їх політичні ідеї, занадто часто вже ті політики їх розчаровували та нагло обманювали. Від тої безкінечної політичної брехні накопичується справедливий народний гнів, який з кожним разом стає все більш небезпечним.

Взагалі, в Україні про якусь державну політику говорити дуже складно. Політик - це та людина, що працює заради країни, або заради якогось конкретно взятого регіону. Але ніяк не заради своєї політичної партії, або особистої вигоди. Коли ж таких людей нема, то ні про яку політику взагалі не можна говорити. Можна говорити лише про негідників, які забезпечують себе та своїх дітей та правнуків за рахунок обкрадання співгромадян.

Але повернемось знов до Євромайдана. Зараз він мітингує цілодобово та являє собою доволі цікаве явище. Багато мітингувальників стверджують, що не підуть, поки Янукович з урядом Азарова не подадуть у відставку. Вони блокують роботу уряду за вказівкою опозиційних лідерів, які з трибуни кажуть щось подібне до: «Ми стоїм тут заради того, щоб зробити те, заради чого ми тут стоїм. Слава Україні!» Загальної мети, що об’єднує усіх, я не бачу. Комусь дійсно важлива асоціація з ЄС, хтось просто стоїть проти влади, поп-зірки виходять на Євромайдан засвітитись та попіаритись, багато громадян відвідують майдан просто від нічого робити та заради фотографій на фоні стіни мерії, де балончиком від руки написано - «Штаб революції».

Західних журналістів це дивує, адже їм незрозуміло, чого бажають добитися ті, хто не має єдиної цілі. Паралельно з тим, сили політичної опозиції, закликаючи людей стояти до кінця, бажають використати момент для досягнення своїх особистих політичних цілей.

Євромайдан – це показник стану нашого громадянського суспільства. Нашому народу потрібна принципово нова влада, з новим системним мисленням на основі європейських цінностей. Всі політичні сили, що були при владі останні два десятки років, вже встигли по декілька разів себе повністю дискредитувати. Єдиний вихід – нова демократично обрана влада на основі представників неполітичних громадських організацій, влада з якою ми зможемо рухатись в майбутнє, яке ми бажаєм для себе та своїх дітей. 

 

Joomla 2.5